Кінезіологія як засіб розвитку мовленнєвих та інтелектуальних здібностей

У ході клінічних досліджень нейрофізіологи виявили вплив певних рухів на роботу головного мозку. Справа в тому, що тіло і мозок - це цілісний механізм. Останній керує всіма нашими рухами, але існує і зворотний зв'язок. Рухи впливають на мозок. Тільки ці вправи повинні бути спеціально підібрані.

Американські доктори Пол І. Деннісон і Ґейл Деннісон розробили комплекс нейрогімнастики - системи розумового розвитку. Вона являє собою комплекс вправ, що сприяють активізації мозкових функцій і механізмів за допомогою рухів. Активізуються зв'язки між системами «розум» і «тіло» завдяки вправам, які об'єднують розумові та рухові процеси.

Результати нейрогімнастики:

• поліпшується запам'ятовування інформації, що надходить, вона простіше сприймається;
• поліпшується функціональність нервової системи;
• інтенсивніше розвивається дрібна моторика;
• зміцнюється пам'ять;
• поліпшується увага;
• розвивається мова;
• латентні здібності головного мозку розкриваються;
• права і ліва півкулі синхронізуються в роботі.
  

За статистикою, тільки 10% усього населення Землі рівною мірою використовують ліву півкулю, що відповідає за логіку, і праву, що відповідає за творчі здібності. Саме під час скоординованої роботи обох півкуль мозку і досягається максимальний інтелектуальний розвиток. Тому для гармонійного і всебічного розвитку дитини батькам потрібно докласти чимало старань.

Ви можете допомогти дитині розвинути ці навички за допомогою вправ для тренування мозку або ще краще за допомогою гри. Граючи, діти вчаться більш природним чином. У процесі гри найбільш ефективно та інтенсивно проходить процес навчання. Та не менш важлива й практика. Щоразу, коли певна модель поведінки повторюється, вона зміцнює можливості мозку, а тому, дає можливість дитині наступного разу бути більш успішною та результативнішою у своїх проявах. Сприймайте це так: процес розвитку виконавчих функцій мозку нічим не відрізняється від навчання їзді на велосипеді або освоєння навичок декламування алфавіту. Головне, зробіть його веселим і захоплюючим, і ви побачите, як дитина порадує вас своїми новими здібностями.

Далі запропоновані різні вправи, які можна робити разом з дитиною для того, щоб сприяти здоровому розвитку її мозку, і в результаті поліпшити ряд ключових виконавчих функцій. До речі, ці вправи не тільки допомагають дітям, вони ефективні й для дорослих!

1. «Ліфт-дихання». Практика глибокого дихання («ліфт-дихання» або переміщення дихання до всіх частин тіла) допомагає поліпшити пам'ять, а також емоційний контроль. Діти люблять його виконувати, а тому, ви можете робити його частіше. Приступити до нього можна в положенні сидячи, схрестивши ноги, або в положенні лежачи. Спочатку хай дитина просто спокійно й рівно подихає.

Далі скажіть  наступне: «Уяви, що твоє дихання, як на ліфті, рухається через все твоє тіло. Для запуску ліфта тобі потрібно дихати через ніс. Видихни все повітря, яке в тебе є. Потім починай вдихати, і нехай ліфт (з диханням) повільно підніметься до рівня грудей. Затамуй його там. Тепер знову видихни все повітря. Знову вдихай так, щоб твій ліфт піднявся вже на найвищий поверх, через горло до обличчя та лоба. Затамуй його. Тепер видихни й відчуй, як разом з видихом цей ліфт несе вниз всі твої проблеми й турботи - вниз через груди, живіт, ноги, а далі через двері ліфта й зовсім з твого тіла».

2. Тренування координації мозку/тіла. Наш мозок і наше тіло є частиною загального цілого - нас. Отже, фізичні навантаження необхідні їм в рівній мірі. Коли ми тренуємо їх одночасно, ми фактично допомагаємо різним функціям мозку більш активно взаємодіяти й підтримувати стан синхронізації. Тобто важливо розуміти, що координація рухів - це функція як нашого мозку, так і нашого тіла.

Такі вправи, представлені нижче, сприяють інтеграції найважливіших функцій мозку, роблячи його роботу більш ефективною:

Ворушіння пальцями ніг. Ця вправа дуже допомагає координації. Діти різного віку можуть легко навчитися виконувати її. Щоранку, перш ніж встати з ліжка, попросіть дитину повільно почати рухати всіма своїми пальцями на обох ногах вгору і вниз, а потім тільки двома великими пальцями.

Рухи неведучою рукою. Попросіть дитину спробувати виконати певні рухи його неосновною рукою. Якщо вона правша, нехай використовує ліву, а якщо шульга (лівша), то - праву руку. Наприклад, нехай щось напише, одягнеться або буде користуватися ложкою або виделкою під час прийому їжі.

Переміщення навскіс. Ви можете зробити цю просту вправу разом з дитиною. Необхідно в положенні сидячи торкнутися правим ліктем лівого коліна. Зробіть цю вправу п'ять разів, а потім дотягніться лівим ліктем до правого коліна. Повторіть кілька разів. Інший варіант: ви можете зробити «млин». У положенні стоячи, ноги на ширині плечей, по черзі торкніться правою рукою лівої ноги й навпаки. Повторіть кілька разів.

Оволодіння клавішами. Навчання грі на фортепіано або електронних клавішних інструментах є одним з кращих способів поліпшити інтегративні процеси головного мозку. Скориставшись навчальним відео, широко представленим в Інтернеті, ви можете оволодіти грою навіть вдома.

3. Гра на концентрацію. Вправи, що дозволяють поліпшити пам'ять та концентрацію уваги, важливі для всіх нас!

Для дітей молодшого віку ви можете запропонувати наступну гру: візьміть кілька іграшок і вишикуйте їх в ряд. Нехай дитина подивиться на них і запам'ятає. Потім накрийте їх чим-небудь і приберіть одну з іграшок (так, щоб дитина не бачила). Розкрийте. Завдання дитини полягає в тому, щоб назвати відсутню іграшку. Ви можете також запропонувати їй запам'ятати короткий список знайомих предметів з вашого будинку. Нехай вона постарається згадати їх у прямому і зворотному порядку.

Для дітей старшого віку та підлітків можна запропонувати таку гру: розкладіть перед ними будь-які предмети, які тільки знайдете, дайте 15 секунд, щоб їх розглянути, а потім заберіть з поля зору. Нехай ваша дитина постарається згадати ці предмети, а ви підрахуйте, скільки їй вдалося назвати у відсотковому відношенні. Почніть з п'яти, і в міру того, як дитина освоїть виконання завдання, нарощуйте їх кількість далі. Ви можете також потренувати слухову пам'ять, запропонувавши повторити за вами вголос ряд випадкових чисел або слів. Почніть всього лише з 2-х або 3-х і також працюйте над збільшенням їхньої кількості.

Сімейний вечір гри. Граючи в такі ігри, як шашки й шахи, а також карткові ігри, доміно та ін. діти вчаться вирішувати завдання, планувати та вчаться співробітництва (почерговості дій і подолання фрустрації). Інші настільні ігри, такі, як «Монополія», наприклад, також відмінно підходять для цього. Такі ігри, як «Дженга», в якій гравці по черзі дістають блоки з основи вежі й кладуть їх нагору, роблячи вежу все більш високою і все менш стійкою, покращують увагу, концентрацію, координацію й терпіння. Ще один плюс полягає в тому, що спільні ігри подобаються всім без винятку й допомагають зміцнювати сімейні стосунки. Спробуйте хоча б раз на тиждень організовувати таке спільне проведення часу, і ви побачите, як це позитивно відіб'ється на вашій дитині та ваших стосунках.

Незвичайне малювання. Одночасне малювання одного предмета обома руками розвиває моторику, синхронізує роботу півкуль, покращує просторове сприйняття.

Кулак - ребро - долоня. Долоню стиснути в кулак, ребром поставити на стіл, долонею покласти вниз, виконувати ці 3 рухи по черзі однією рукою, потім іншою, наприкінці обома руками разом. Така вправа сприяє активізації письмового процесу й читання, покращує концентрацію та розумові процеси. 

Вісімки. Намалювати візуально в повітрі вісімку від центру вправо потім вліво, голову при цьому не обертати. Таким чином, знімається напруга, активізується мислення, поліпшується сприйняття візуальної інформації.

Слон. Злегка зігнути коліна в стоячому положенні, з нахиленою до плеча головою малювати вісімки витягнутої вперед спочатку однією рукою, потім іншою. Так активізується творче мислення.

Кнопки мозку. Масажувати однією рукою підключичні поглиблення, іншою - припупкову область. Вправу виконувати стоячи. Допомагає мозку прокинутися і готує його до засвоєння інформації, зміцнює вестибулярний апарат.

4. Грайте в освітні онлайн ігри. Є багато сайтів, що пропонують безкоштовні ігри, які, крім того, що захоплюючі й цікаві, дозволяють набути широкого розмаїття академічних навичок. Це саме той «екранний час», за який батьки можуть бути абсолютно спокійні!

5. Щоденний час спілкування/«тріумфи й поразки». У сучасному світі з його безперервними смсками, інтернет-листуванням і телефонними розмовами повноцінне спілкування стає майже втраченим видом мистецтва. Якщо ви зможете щодня виділяти час на кожну свою дитину, щоб дізнатися про її перемоги й проблеми, а у відповідь поділитися своїми, це дозволить значно поліпшити її комунікативні та розмовні навички. Обговорення успіхів та труднощів можуть також допомогти у вивченні навичок вирішення різного роду проблем. Сімейний обід буде для цього просто ідеальний, до того ж він є чудовою традицією, яку варто почати й підтримувати. Ви можете також разом з дитиною почитати книгу й поставити ряд запитань за цікавими епізодами. Обговоріть події прочитаної історії та ті почуття, які відчували персонажі, а також обов'язково поговоріть про почуття вашої дитини, що виникали в процесі читання, дізнайтеся її думки з цього приводу. Поділіться й своїми міркуваннями та почуттями.

Реалізація всіх цих вправ та занять дозволить не тільки поліпшити виконавчі функції мозку, але й побудувати гарні стосунки, знизити рівень стресу у всіх учасників, як у дітей, так і в дорослих. Для дитини гра може бути роботою, дуже необхідною для її всебічного розвитку. А дорослим, у свою чергу, дуже корисно час від часу «зустрічатися» зі своєю внутрішньою дитиною. Тому ваші спільні веселі «тренування» мозку сприятимуть розвитку як дорослих, так і дітей.

 

У дописі використано матерали з інтернету, в т.ч. доктора Роберта Майерса, дитячого психолога та smartum.

 

Формування почуття сорому в дитини у батьківській сім'ї

У кожній родині сором продукується в різних кількостях. В одних сім’ях наноситься шкода мінімальна. В інших, наслідком є розвиток нікчемності, недосконалості і приниженості.

Говорять: «сім’я, заснована на соромі». Діти в такій сім’ї схильні до глибокого і токсичного сорому, вони витрачають багато сил і енергії з метою захисту від власного сорому.

Існують послання в батьківській родині, які продукують сором. Ось деякі з них:

•      «Ти поганий», «Ти завжди був … (товстим, потворним, дурним і ін.)», «Ти ніколи не змінишся», «Ти мені не подобаєшся», «З того моменту, як ти народився, я знаю, що щось не так»

Це послання атакує самий центр індивідуальності. Людина, до якої адресоване це послання вважає, що вона є ганебною і внутрішньо неповноцінною. Вона може лише продовжувати критикувати себе і привносити свою «поганість» за все, що робить.

Людина, що живе з таким посланням, постійно шукає і знаходить підтвердження, що вона погана і неповноцінна. Вона схильна до саморуйнівної поведінки.

•       «Ти недостатньо хороший»

Це послання несе деяку цінність, але ця цінність недостатня.

Часто дитину порівнюють з більш успішними дітьми і дають зрозуміти, що вона розчаровує. Що б дитина не робила, вона не досягне схвалення, а саме його вона постійно намагається отримати. Припинити пошук способу для схвалення іншими, означатиме – зазнати невдачі і подвоїти свій сором. Така дитина не може бути щасливою, адже вона ще не заслужила поваги і схвалення. Тому необхідно працювати і розслабитися просто неможливо.

Сором, який формується в результаті цього послання більш спокійний, ніж при попередньому посланні. Він не несе приниження. Цей сором часто змішується із заздрістю до інших.

•       «Ти не наш»

Таке послання може отримати дитина, коли вона «не така», як її сестри, брати і інші члени сім’ї. Дитина, яка отримує таке послання може відчувати суміш сорому і самотності. Вона впевнена, що не така, як інші, спочатку в своїй родині, а потім і в інших групах. Відмінними рисами можуть бути: рудий колір волосся, занадто високий або низький зріст та ін. Інші люди можуть навіть не здогадуватися про те, що дитина відчуває себе чужою. Їй і в голову не приходить перетворити свою унікальність в індивідуальність.

Будь-які спроби звернути увагу на ці особливості викликають збентеження і приниження.

Позиція людини, що живе з таким посланням: прагнути належати до групи, але при цьому знати, що це неможливо. Будучи переповненою соромом, вона не здатна приєднатися до групи. Вона переконана, що не може стати «нашим» і окреме життя приносить їй страждання.

•       «Тебе неможливо любити»

Таке послання отримують покинуті діти, чиї батьки емоційно і фізично відсторонені. Це послання може бути вербальним і невербальним. Їх причинами може бути наприклад, схожість дитини з неприємним родичем, стать дитини (коли одинока мати виховує сина).

Дитина розуміє, що обтяжує родину, що її терплять, не цінують. Вона шукає пояснення і нерідко приймає рішення, що її просто неможливо любити. Вона постійно відчуває глибокий сором. У дорослому віці вона насилу приймає чужу любов.

Така людина може стати рятівником, і присвятити своє життя турботі про інших. Для неї є лише один спосіб наповнити життя сенсом – віддати іншому. Адже вона вважає себе негідною любові, але може віддати себе гідної любові людині. При цьому ніхто не буде піклуватися про її потреби.

 

Матеріали взято з інтернет-джерел: МПАПМ

Трикутник Карпмана або як побудувати щасливу модель взаємодії

 Трикутник Карпмана — це найпоширеніша модель взаємин між людьми. Вперше описав її класик трансактного аналізу, продовжувач ідей Еріка Берна, Стівен Карпман в 1968 році.

Люди маніпулюють одне одним, залежать одне від одного і дуже від цього втомлюються. Щастя в таких стосунках вкрай мало. Як і сил, щоб змінити ситуацію. Але вихід з цього є.

У трикутнику можуть крутитися і двоє, і троє, і цілі групи людей. Але ролей у
ньому завжди три: жертва, контролер-диктатор, рятівник. Учасники трикутника
періодично змінюються ролями, але всі вони є маніпуляторами і добряче псують собі та близьким життя.

Жертва: для жертви життя — це страждання. Всі до неї несправедливі, вона втомлюється і не
справляється. Їй то прикро, то страшно, то соромно. Вона заздрить та ревнує. Їй не вистачає ні сил, ні часу, ні бажання зробити щось для покращення свого життя. Вона інертна. Вона боїться життя і чекає від нього тільки поганого.

Контролер-диктатор: він теж дивиться на життя як на ворога і джерело проблем. Він напружений, роздратований, злий і боїться. Він не може забути минулі проблеми і постійно пророкує нові біди в майбутньому. Він контролює і критикує ближніх, відчуває нестерпний тягар відповідальності і дуже втомлюється від цього. Його енергія на нулі.

Рятівник: він відчуває жалість до жертви і злість до контролера. Він вважає себе на голову вищим за інших і насолоджується усвідомленням своєї місії. Але насправді нікого не рятує, тому що ніхто його про це не просив. Його потрібність — ілюзія, а мета його дій і порад — самоствердження, а не реальна допомога.

Як це працює

Контролер-диктатор не дає спокою жертві, смикає її, змушує і критикує. Жертва старається, мучиться, втомлюється і скаржиться. Рятівник втішає, радить, підставляє вуха і жилетку для сліз. Учасники періодично міняються ролями.

Така мелодрама може тривати багато років, люди можуть навіть не усвідомлювати, що міцно застрягли в трикутнику. Вони можуть думати, що насправді їх влаштовує такий стан речей. Контролеру є на кого виливати свій негатив і є кого звинувачувати в своїх бідах, жертва отримує співчуття і позбавляється від відповідальності за своє життя, рятівник насолоджується роллю героя.

Всі вони залежать одне від одного, тому що джерело своїх проблем вони бачать в іншій людині. І нескінченно намагаються змінити людину так, щоб вона служила їх цілям.

Партнери перемикаються між ролями трикутника і то контролюють, то рятують одне одного. І такі стосунки точно не про любов. Про бажання домінувати, жалість до себе, виснажливі претензії і непочуті виправдання. Але не про любов, не про підтримку, не про щастя.

Це зачіпає всіх, хто поруч, адже коли родина живе в трикутнику Карпмана, перемикаючись між ролями, то дитина, яка з’явиться неминуче буде затягнута в цей трикутник. Швидше за все, її будуть обмежувати в самостійності, можливості вибору, прийнятті рішення. Не навмисно, просто люди, що живуть в трикутнику, думають, що захищають таким чином свою дитину. Такі батьки часто грають на почутті боргу, сорому, провини, жалю.

Чи є вихід з трикутника?

Необхідно усвідомити, що для виконання власних бажань людині потрібна тільки вона сама. Потрібно взяти своє життя в свої руки і діяти без оглядання на когось.

Як вийти з трикутника, якщо ви жертва

1.    Перестаньте скаржитися на життя. Зовсім. Витратьте цей час на пошуки можливостей поліпшити становище речей, які вас не влаштовують.

2.    Запам’ятайте раз і назавжди: ніхто вам нічого не винен. Навіть, якщо обіцяли, якщо дуже хотіли, якщо самі пропонували. Обставини постійно змінюються, як і людські бажання. Вчора хотіли вам щось дати, сьогодні вже не хочуть. Годі чекати порятунку.

3.    Все, що ви робите це ваш вибір і ваша відповідальність. І ви можете зробити інший вибір, якщо це вас не влаштовує.

4.    Не виправдовуйтеся і не картайте себе, якщо вам здається, що ви не відповідаєте чиїмось очікуванням.

Як вийти з трикутника, якщо ви контролер

1.    Припиніть звинувачувати в своїх проблемах інших людей і обставини.

2.    Ніхто не зобов’язаний відповідати вашим уявленням про те, що правильно і неправильно. Люди різні, ситуації різні, якщо вам щось не подобається, просто не майте з цим справу.

3.    Вирішуйте розбіжності мирним шляхом, без злоби і агресії.

4.    Перестаньте самостверджуватися за рахунок тих, хто слабкіший за вас.

Як вийти з трикутника, якщо ви рятівник

1.    Якщо у вас не просять допомоги або поради, мовчіть.

2.    Перестаньте думати, що ви краще знаєте, як треба жити і що без ваших найцінніших рекомендацій світ завалиться.

3.    Не давайте необдуманих обіцянок.

4.    Годі чекати подяки і похвали. Ви ж допомагаєте, тому що хочете допомогти, а не за почесті й нагороди, вірно?

5.    Перед тим як кинутися «чинити добро», чесно запитайте себе: чи так вже необхідне і ефективне ваше втручання?

6.    Припиніть самостверджуватися за рахунок тих, хто постійно скаржиться на життя.

На що можна перетворити трикутник

Якщо поставити собі за мету вибратися з трикутника і крок за кроком йти до неї, зміни не змусять себе чекати. У вас з’явиться більше часу і сил, стане легше дихати і цікавіше жити. Напруга у стосунках, швидше за все, ослабне.

1.    Жертва перетворюється на героя. Тепер замість нарікання на долю людей бореться з невдачами, але не відчуває знемогу, а азарт. Вирішуючи проблеми, вона не скаржиться всім навколо, а отримує задоволення від того, що в змозі їх вирішити.

2.    Контролер трансформується у філософа. Спостерігаючи з боку за діями героя, він більше не критикує, не хвилюється за результат. Він приймає будь-який результат. Він знає, що все в підсумку йде до кращого.

3.    Рятівник стає мотиватором. Він провокує героя на подвиги, описуючи блискучі перспективи. Він шукає можливості застосування сили героя і підштовхує того на звершення.

І це більш здорова і щаслива модель взаємин між людьми.

Ідеальна модель трикутника

У цьому трикутнику щастя і енергії ще більше.

1.    Герой стає переможцем. Він здійснює подвиги не заради похвали, а заради творчого застосування енергії. Йому не потрібні лаври, він насолоджується самим процесом творчості, можливістю щось змінювати на краще в цьому світі.

2.    Філософ перетворюється в споглядальника. Він бачить такі зв’язки у світі, які недоступні іншим. Він усвідомлює нові можливості й народжує ідеї.

3.    Мотиватор трансформується в стратега. Він точно знає, як реалізувати ідеї споглядальника.

Важливо вміти адекватно оцінити ситуацію. Бачити, коли вами намагаються маніпулювати, і не скочуватися в мильну оперу виснажливих стосунків. Не грайте нав’язувані вам ролі, вмійте встати і піти, коли бачите, що справа нечиста.

Також про те як ми потрапляємо в ці ролі та як вийти з них дивіться у відео:

Психологічна техніка "Гра в каракулі"

Ця техніка дозволяє виявити внутрішні проблеми та конфлікти людини будь-якого віку. Також перевагою «гри в каракулі» є те, що вона не вимагає від клієнта особливих зусиль та захоплює з перших секунд виконання, завдяки чому можна працювати навіть з найбільш впертими підлітками.

«Гра в каракулі» була створена англійським дитячим психіатром Д. Віннікотом. Для виконання цієї техніки потрібно мати лише лист паперу та ручку. Запропонуйте вашому клієнту закрити очі та просто малювати будь-які каракулі, все, що прийде йому на думку. Це можуть бути геометричні фігури, зигзаги та просто переплетений клубок ліній.

Після цього, попросіть клієнта відкрити очі та роздивитися те, що в нього вийшло. Запитайте, що саме він там бачить, чи є на малюнку якісь знайомі образи. Коли клієнт побачить образ, хай чітко обведе його контур. За бажанням до цього образу можна щось додати або заштрихувати його. Через кілька хвилин такої роботи ви будете мати готові образи психологічних проблем клієнта, з якими можна далі працювати.

Як розвинути мотивацію дітей

Деякі  батьки говорять про те, що їхня дитина не хоче навчатися та сподіваються, що зі зміною школи зміниться мотивація до навчання.  Як правило, дитина не хоче відвідувати школу де їй нецікаво, де вона  не отримує задоволення від шкільного процесу.
Мотив (лат. motus – рух) – спонукання до діяльності, пов’язане із задоволенням потреб людини.

Інтерес – це наявність пізнавальної потреби, і вона є в будь-якій дитині, головне її активізувати. Природнім мотивом навчальної діяльності є пізнавальний інтерес. Але не все в навчанні може викликати стійкий природний пізнавальний інтерес. Тому краще формувати та розвивати і пізнавальний, і соціальний типи навчальної мотивації. Навчальну мотивацію як пізнавальну, так і соціальну можна та потрібно формувати, використовуючи весь арсенал методів навчання: словесні, наочні, практичні, дидактичні та інші.
Інтерес, як головна складова навчальної пізнавальної мотивації, поділяється на три ознаки:
– позитивні емоції, які викликані діяльністю;
– пізнавальна складова (я дізнався про щось нове);
– результат (я це зробив).
Дуже важливо, щоб процеси мислення, уваги, пам’яті під час виконання завдань  стали ефективнішими. Для цього потрібно, щоб їх супроводжували сильні емоції (радість, гнів, здивування та ін.) Треба уникати непосильних труднощів та дуже повільного темпу викладання матеріалу.
Методи формування пізнавального та соціального навчальних інтересів:
·       Методи формування пізнавального навчального інтересу: дискусія, диспут, метод опори на власний пережитий досвід, рольові ігри, створення проблемних ситуацій та ін.
Як створити заняття емоційно-забарвленим?  Невідомі та  парадоксальні факти, складні та цікаві ситуації з життя відомих людей, незвичайні природні та соціальні явища можуть надихнути на створення особливого спілкування між вчителем, батьками та дитиною.
·       Методи формування соціального навчального інтересу: позитивний приклад (приклад успішного родича, батьків, відомої людини, найкраще того, ким захоплюється дитина); бесіди-переконання ( обов’язково поцікавтесь думкою самої дитини); практичне привчання до виконання вимог, пояснення, заохочення(обов’язковий контроль з боку батьків за виконанням тих чи інших  доручень). 

Навчально-пізнавальні мотиви спочатку формуються, потім починають діяти автоматично як звичка, і нарешті у старшій школі стають усвідомленим вибором головної  діяльності учня. Якісний розвиток інтелектуальних здібностей змалечку надає  дитині  більше шансів проявити  та зберегти пізнавальний інтерес в навчанні. А головною запорукою успішності дитини є батьківська любов та гармонійне, розвиваюче спілкування щодня.
Ось декілька способів спілкування з дитиною для формування її мотивації:
1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.
2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.
3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.
4. “Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.
5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.
7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”
8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (напишіть разом список успіхів)”. 
 
 

Матеріали взято з інтернет-ресурсів