Киснева маска фахівця або як не забувати піклуватися про себе

При падінні літака, щоб врятувати дитину найперше, що необхідно зробити мамі - це спочатку одягнути собі кисневу маску, а потім дитині. Так само й у повсякденному житті. Надаючи іншій людині розраду та підтримку, дуже важливо й собі не вигоріти. Особливо чутливими до чужих емоцій є люди емпатичні, яким від природи притаманне загострене почуття співпереживання. Вони інстинктивно ставлять себе на місце іншої людини, вміють слухати і є здатними вийти за межі власного досвіду та зрозуміти, що вона говорить, думає та відчуває.

Проблема полягає в тому, аби співпереживання не стало для вас складним випробуванням, а ви самі не потрапили в пастку чужих емоцій та думок. Аби цього уникнути, варто слідувати п’яти крокам, запропонованим психологинею Меліссою Айслер.

1. Ставте себе на перше місце.

Це аж ніяк не означає егоцентричну позицію та цілковите ігнорування потреб іншої людини. Насправді, допоки ви не потурбуєтеся про особисті потреби, ви не зможете ефективно допомогти тим, хто цього потребує. Ваша можливість співпереживати працює лише в тому випадку, якщо ви не виснажені повністю. 

Ви не можете віддавати, не маючи нічого. З глечика в чашку можна налити лише те, чим він наповнений, і тим паче неможливо налити щось з глечика, якщо він порожній. Аби підтримувати цю наповненість, знайдіть справу, яка наповнює саме вас. 

Це можуть бути регулярні пробіжки чи прогулянки з собакою, заняття творчістю чи приготування нових страв, медитація або розмова з найкращим другом. Або ж практикуйте ніксен — філософію «нічогонероблення». Дозвольте мозкові блукати, мріяти і фантазувати. Часом нам необхідно зупинися і справді нічого не робити.

2.     Встановіть власні межі.

Ви не можете сприймати абсолютно всі думки та емоції, що надходять ззовні, адже не є «універсальною подушкою поплакати» для інших людей. Тому маєте обмежувати зокрема й кількість негативу, яку отримуєте від оточення.

Безперечно, з вами захочуть поділитися переживаннями через розлучення, звільнення чи втрату. Проте для того, аби ви могли надати якісну підтримку і оточити людину увагою, встановіть обмеження, наприклад, по часу. Якщо ви будете виснажені безперервним потоком суму, скарг чи сліз, ви, швидше за все, закриєтеся і не зможете запропонувати нікому співчуття.

Зважайте й на кількість інформації, яку ви споживаєте загалом. Світ сповнений як позитивних емоцій, так і негативу. Аби згладити ці емоційні гірки, обмежте споживання новин, не захоплюйтеся чужими історіями понад міру та слідкуйте за власними емоційними потребами.

3.     Відпускайте.

Розділяти з іншими позитивні емоції — надзвичайно хвилюючий і приємний момент. Радість за успіхи рідних чи народження малюка в колеги дозволяє вибудувати особливий зв’язок між вами. Проте ви так само можете перейнятися й негативними емоціями, коли хтось ділиться з вами проблемами на роботі чи смутком через розрив з коханою людиною.

У таких випадках ви можете відчувати безпомічність. Коли ви перебуваєте з кимось, ви можете запропонувати прийняття, дозволяючи цим людям відчувати себе потрібними. Але розумійте, що вам не потрібно триматися за їхню ситуацію чи сприймати її як власну.

Відчуйте й рухайтеся далі. Практикуйте «відпускання». Знайдіть практику, яка б допомогла вам звільняти емоції або знайдіть когось, хто б міг допомогти вам скинути емоційний тягар.

4.     Опрацюйте власні емоції.

Люди, які вміють співпереживати, часто можуть нехтувати власними емоційними потребами. Приймаючи душевні болі та радощі інших людей, вони можуть стати нечутливими до власних внутрішніх хвилювань. Варто зупинитися та почати дослухатися і до власних емоцій поруч з емоціями інших.

Тільки те, що люди приходять до вас за підтримкою, ще не означає, що ви маєте покладатися лише на себе. Задля емоційної підтримки ми потребуємо інших людей. 

Можна звернутися до фахівця або вдатися до деяких прийомів, які дозволять вам «звільнитися». Можна влаштовувати щотижневі зустрічі з другом, ділитися емоціями від прожитого дня зі своїм/своєю коханим/коханою, відвідати сеанс групового консультування, виписувати усі думки, які вас непокоять, щовечора перед сном.

5.     Практикуйте святкування.

Як людина, котра вміє співпереживати, ви можете добре знати, що таке відчуття радості, і розуміти, що таке глибокий біль. Відчуття печалі є важливим для емоційного балансу, проте переносити біль інших людей некорисно.

Так само, як ви створюєте ритуали піклування про свій розум, тіло та душу, впроваджуйте ритуали святкування. Незалежно від того, що відбувається у вашому житті, завжди є що відзначити. 

Спробуйте зробити коханому маленький сюрприз за те, що він добре справляється з господарством, влаштувати імпровізовану вечірку, щоб відзначити ваш третій місяць заняття спортом, замовити колезі брауні у подяку за те, що він допоміг вам із важливим звітом.

Важливо розуміти, що емпатія сильно пов’язує людей між собою та дозволяє їм почуватися потрібними. Використовуйте цей інструмент для розширення можливостей інших — і обов’язково дбайте про себе в цьому процесі.