Як діяти в ситуаціях, які потребують негайного втручання

В житті трапляються ситуації, які вимагають негайного реагування, наприклад, якщо людина має панічну атаку або суїцидальні наміри. Тоді потрібна допомога «тут і зараз», і в таких ситуаціях турбота про конфіденційність може відійти на другий план.

Панічна атака

Дуже часто, коли є надмірний зовнішній тиск та багато тригерів, що провокують тривогу й стрес, витривалість нашої нервової системи знижується. Ми стаємо більш вразливими до панічних атак.

Панічна атака — це раптовий стан. У вас починає гучно битися серце, ви починаєте часто дихати, вам здається, що ви помираєте, втрачаєте здоровий глузд, що вам потрібно більше повітря, бо ви задихаєтеся. 

Як каже психотерапевт, доктор психологічних наук, член групи експертів МОЗ напрямку «Психічне здоров’я» Віталій Климчук: «Інколи це схоже на серцевий напад, з тією різницею, що панічну атаку не супроводжує фізичний біль. Може бути важкість у шлунку та різке спітніння. Важливо знати: панічна атака — це те, що минає. Що б ви не робили, вона мине сама по собі. Від неї неможливо померти».

Якщо ви бачите, що в людини є прояви панічної атаки, запитайте в неї, чи мала вона такий досвід раніше, і якщо так, варто уточнити, що їй допомагало в такому випадку. 

Якщо ні, то поясніть, що з нею відбувається. Залишайтеся спокійним/спокійною, говоріть короткими реченнями, не робіть припущень, а запитайте в людини прямо, що їй потрібно.

Дихання, повітря, сісти, вода — допоможіть з цим. Запевніть людину, що вона перебуває в безпеці, що незабаром симптоми пройдуть. Як правило, панічна атака триває три-чотири хвилини. Але важливо не те, що ви зробите під час панічної атаки, важливо те, що ви зробите потім.

Слід запитати, чи знає людина, де отримати інформацію про панічні атаки. Якщо ні, запропонуйте їй надійне джерело інформації, а також запропонуйте звернутися по фахову допомогу, якщо панічні атаки повторюватимуться. 

Якість життя погіршують не панічні атаки, а панічний розлад — тобто коли панічні атаки стають повторюваними та регулярними. Скажіть, що якщо таке траплятиметься, варто звернутися до психотерапевта, бажано фахівця з когнітивно-поведінкової терапії. За кілька сесій стан людини покращиться, а за вісім-десять сесій вона позбавиться від панічного розладу на все життя.

Суїцидальні думки

Суїцидальні думки можуть з’являтися як на тлі психічних розладів, зокрема депресії. Проте часом вони можуть виникати і в людини, яка досі не стикалася з ментальними проблемами. Наприклад, якщо вона зазнала сильного стресу чи перебуває у стані психічного та фізичного виснаження. 

Жодна людина не хоче померти. Людина просто не хоче жити з болем. Ідея про самогубство може означати припинення страждання, напруження, внутрішньої дисгармонії або болючих емоцій. Потужна дія стресу ніби примушує людину прокручувати цю думку в голові, хоча насправді людина не хоче вмирати.

Людина може мати суїцидальні наміри, якщо:
— погрожує завдати собі шкоди чи вбити себе;
— шукає способів самогубства: доступ до зброї, гострих предметів, лікарських та інших засобів;
— говорить або пише про смерть чи самогубство;
— проявляє безнадію;
— вдається до ризикованих дій;
— проявляє лють, злість, бажання помститися;
— почувається, неначе в пастці, у безвиході;
— збільшує вживання алкоголю та інших токсичних речовин;
— проявляє тривогу, збудження, безсоння чи надмірну сонливість;
— уникає друзів, родини, спільноти;
— має суттєві зміни у настрої;
— говорить, що не має сенсу життя, життєвої мети.

Часом людина, яка думає про самогубство, заздалегідь починає приводити свої справи до ладу — зустрічатися з членами сім’ї, дарувати особисте майно, складати заповіт та прибирати своє житло так, наче в ньому більше не житиме.

У багатьох випадках самогубству можна запобігти. Для цього варто знати фактори ризику, бути уважним до ознак депресії та інших психічних розладів, розпізнавати попереджувальні ознаки скоєння самогубства та втрутитися до того, як це може трапитися.

Ми часто цього боїмося, але дізнатися, чи людина має суїцидальний настрій, дуже просто. Треба просто запитати. Дуже простими словами. “Чи думаєш ти про самогубство? Чи думаєш ти про те, щоб вбити себе?” Це прості питання, але ми їх боїмося. Ми нічого не спровокуємо цими запитаннями. Ми не підкинемо цю ідею людині. Ми лише підштовхнемо її до отримання підтримки та допомоги. 

Якщо ви помітили у близької людини чи колеги схильності до суїциду, то найкраще, що можна зробити, — допомогти отримати кваліфіковану допомогу від фахівців. Якщо стан загострюється, а людина не реагує на ваші поради, то варто звернутися до швидкої допомоги, кризової служби або на «гарячу лінію».

В публікації використано матеріали з сайту ARC(Психея)